Звання “Почесний громадянин” існувало
задовго до революції. Воно було встановлено в Росії в 1832 р.
Надавалося воно, як сказано в енциклопедії, вихідцям з міщанства і
духівництва, а також тим, хто мав вчений ступінь, артистам
імператорських театрів, художникам тощо.
Це звання надавало певні привілеї: право на свободу пересування, вибору місця проживання, звільняло від сплати подушної податі, рекрутської повинності. Почесний громадянин не підлягав тілесним покаранням, мав право участі в місцевому самоврядуванні тощо. Присвоювалось тільки з дозволу імператора.
Звання "Почесний громадянин" отримали багато людей:
Інтерес до відомого роду цукрозаводчиків, меценатів та благодійників Харитоненків не згасає... Дослідження і публікації, які присвячені Івану Герасимовичу Харитоненку, здебільшого, стосуються його благодійної та підприємницької діяльності, окремих фактів і сторінок його біографії, фактів з життя його родичів та нащадків, культурним заходам, пов’язаним із Харитоненками, або є компіляцією вже відомих фактів. Не залишилась без уваги дослідників і тема родоводу Харитоненків. Найбільш детально ця тема розкрита дослідником Козловим О. М., але і він визнавав, що родовід Харитоненків потребує подальшого дослідження. «Но по-прежнему остается загадкой происхождение Герасима Емельяновича Харитоненко. В метрических книгах Архангело-Михайловской церкви слободы Нижней Сыроватки за 1780-1788 гг. нет никаких сведений о семье Харитоненко. Книги за 1789-1810 гг. в госархиве Сумской области отсутствуют. Первое упоминание о нем в церковных документах в связи с рождением у Герасима Харитоненко дочери в 1812 году. В хранящихся в госархиве Харьковской области ревизских сказках за 1811 год жителей с. Нижняя Сыроватка сведения о семействе Герасима Емельяновича отсутствуют. Там он впервые упоминается в возрасте 35 лет в марте 1816 года, причем здесь же стоит приписка «пропущен по последней ревизии»».
Це звання надавало певні привілеї: право на свободу пересування, вибору місця проживання, звільняло від сплати подушної податі, рекрутської повинності. Почесний громадянин не підлягав тілесним покаранням, мав право участі в місцевому самоврядуванні тощо. Присвоювалось тільки з дозволу імператора.
Звання "Почесний громадянин" отримали багато людей:
Інтерес до відомого роду цукрозаводчиків, меценатів та благодійників Харитоненків не згасає... Дослідження і публікації, які присвячені Івану Герасимовичу Харитоненку, здебільшого, стосуються його благодійної та підприємницької діяльності, окремих фактів і сторінок його біографії, фактів з життя його родичів та нащадків, культурним заходам, пов’язаним із Харитоненками, або є компіляцією вже відомих фактів. Не залишилась без уваги дослідників і тема родоводу Харитоненків. Найбільш детально ця тема розкрита дослідником Козловим О. М., але і він визнавав, що родовід Харитоненків потребує подальшого дослідження. «Но по-прежнему остается загадкой происхождение Герасима Емельяновича Харитоненко. В метрических книгах Архангело-Михайловской церкви слободы Нижней Сыроватки за 1780-1788 гг. нет никаких сведений о семье Харитоненко. Книги за 1789-1810 гг. в госархиве Сумской области отсутствуют. Первое упоминание о нем в церковных документах в связи с рождением у Герасима Харитоненко дочери в 1812 году. В хранящихся в госархиве Харьковской области ревизских сказках за 1811 год жителей с. Нижняя Сыроватка сведения о семействе Герасима Емельяновича отсутствуют. Там он впервые упоминается в возрасте 35 лет в марте 1816 года, причем здесь же стоит приписка «пропущен по последней ревизии»».
Комментариев нет:
Отправить комментарий